відлюдько
ВІДЛЮ́ДЬКО, а, ч.
Те саме, що відлю́дник 1.
Ріс хлопець на моїх очах якимось відлюдьком непривітним (І. Франко);
Звичайно дід Харко .. не так уже часто й сміявся, але це вже став не той похмурий відлюдько, який цурався всіх (Ю. Яновський);
А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)