відмінюватися

ЗМІ́НЮВАТИСЯ (ставати іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИСЯ, МІНЯ́ТИСЯ, МІНИ́ТИСЯ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИСЯ, ВІДМІНЯ́ТИСЯ, ВІДМІ́НЮВАТИСЯ, ПЕРЕВЕРТА́ТИСЯ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИСЯ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИСЯ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИСЯ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИСЯ книжн. (суттєво, докорінно, до невпізнання); ПЕРЕРОСТА́ТИ (поступово). — Док.: зміни́тися, переміни́тися, відміни́тися, переверну́тися, перероди́тися, перешикува́тися, поі́ншати, поіна́кшати, переіна́кшитися, переіна́читися, преобрази́тися, перерости́. Все змінювалося на землі з приходом ночі і робилося таємничим, загадковим (Григорій Тютюнник); — Життя міняється, і міняються люди разом із ним (Є. Гуцало); Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Ю. Збанацький); — Я їм говорив, що тепер світ переміняється (Лесь Мартович); Маруся не одмінилася — тільки пішла молоденька, а повернулася сива, як голубка (Марко Вовчок); Раптом все блискавично, за один день, почало переінакшуватися в її душі (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. відмінюватися — відмі́нюватися 1 дієслово недоконаного виду змінюватися за відмінками відмі́нюватися 2 дієслово недоконаного виду змінюватися  Орфографічний словник української мови
2. відмінюватися — I -юється, недок., грам. Змінювати своє закінчення за відмінками (про іменник; займенник та ін.) або за особами (про дієслово). II див. відмінятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмінюватися — Змінюватися, змінитися, позмінюватися, перемінюватися, перемінитися, поперемінюватися, обертатися, обернутися, пообертатися, перетворюватися, перетворитися, поперетворюватися  Словник чужослів Павло Штепа
4. відмінюватися — ВІДМІ́НЮВАТИСЯ¹, юється, недок., лінгв. Змінювати своє закінчення за відмінками, а також числами і родами (про іменні частини мови та дієприкметники). Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. відмінюватися — ВІДМІ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., грам. Змінювати своє закінчення за відмінками (про іменник, займенник та ін.) або за особами (про дієслово). ВІДМІ́НЮВАТИСЯ² див. відміня́тися.  Словник української мови в 11 томах