відмінюватися
ВІДМІ́НЮВАТИСЯ¹, юється, недок., лінгв.
Змінювати своє закінчення за відмінками, а також числами і родами (про іменні частини мови та дієприкметники).
Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники (з наук. літ.);
У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина (з навч. літ.);
// Те саме, що дієвідмі́нюватися.
У теперішньому та майбутньому часі дієслова відмінюються за особами та числами (з навч. літ.).
ВІДМІ́НЮВАТИСЯ² див. відміня́тися.
Словник української мови (СУМ-20)