відмінювати
ВІДМІ́НЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., що, лінгв.
Змінювати закінчення слова за відмінками, а також числами і родами (про іменні частини мови та дієприкметники).
Порядкові числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як прикметники твердої групи (з навч. літ.);
Існує тенденція у ділових паперах не відмінювати власні географічні назви, щоб вказати вихідну офіційну назву географічного пункту в називному відмінку (з навч. літ.);
// Те саме, що дієвідмі́нювати.
Сковорода схопився за це трагічне слово і почав його відмінювати: потопаю, потопаєш (Василь Шевчук).
ВІДМІ́НЮВАТИ² див. відміня́ти.
Словник української мови (СУМ-20)