відмінювати

Відмі́нювати, -нюю, -нюєш; відмі́нюй, -нюйте

Значення в інших словниках

1. відмінювати — відмі́нювати 1 дієслово недоконаного виду змінювати слово за відмінками відмі́нювати 2 дієслово недоконаного виду скасовувати  Орфографічний словник української мови
2. відмінювати — I -юю, -юєш, недок., перех., грам. Змінювати закінчення відмінюваного слова за відмінками (іменник, займенник та ін.) або за особами (дієслово). II див. відміняти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмінювати — 1. див. анулювати, касувати 2. це у граматиці  Словник чужослів Павло Штепа
4. відмінювати — ВІДМІ́НЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., що, лінгв. Змінювати закінчення слова за відмінками, а також числами і родами (про іменні частини мови та дієприкметники). Порядкові числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як прикметники твердої групи (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. відмінювати — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн.  Словник синонімів української мови
6. відмінювати — ВІДМІ́НЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., перех., грам. Змінювати закінчення відмінюваного слова за відмінками (іменник, займенник та ін.) або за особами (дієслово). ВІДМІ́НЮВАТИ² див. відміня́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. відмінювати — Відмінювати, -ся гл. = відміняти, -ся.  Словник української мови Грінченка