віднадити

ВІДНА́ДЖУВАТИ (відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось, робити що-небудь), ВІДВА́ДЖУВАТИ розм. — Док.: відна́дити, відва́дити. Лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (М. Трублаїні); — Хіба ж не сама я.. одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. віднадити — відна́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віднадити — див. віднаджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віднадити — ВІДНА́ДИТИ див. відна́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. віднадити — ВІДНА́ДИТИ див. відна́джувати.  Словник української мови в 11 томах
5. віднадити — Віднаджувати, -джую, -єш сов. в. віднадити, -джу, -диш, гл. Отваживать, отвадить. Як занадяться кури на город, то ніяк не віднадиш. Черк. у.  Словник української мови Грінченка