відрубок

ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Томчаній); Ничипір Безхлібний.. поклав на бильце трибуни ліву руку, сховав за спину обрубок правої руки (Н. Тихий); А ось хвіст (у корови) — куций. Не хвіст, а утинок (О. Донченко); В нестямі вимахував він оцупком свого.. пужална (О. Гончар); Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (О. Десняк); Сидорчук.. ходив навколо столу й водив по карті важким пальцем-цурупалком (Ю. Бедзик); Люди.. поскладали.. в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. відрубок — відру́бок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відрубок — -бка, ч. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано більшу частину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відрубок — хохл. (отрубок) оцупок утинок, оцупок, оцвенек, цурпалок, цурпалка  Словник чужослів Павло Штепа
4. відрубок — ВІДРУ́БОК, бка, ч. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано частину. Вдарив [Лобур] по скаліченій руці, .. відчахнулась рука .. й впала на землю, а з відрубка похлинула [хлинула] кров (М.  Словник української мови у 20 томах
5. відрубок — ВІДРУ́БОК, бка, ч. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано більшу частину. Вдарив [Лобур] по скаліченій руці, яку запорожець поклав на полудрабок;.. відчахнулась рука.. й впала на землю, а з відрубка похлинула кров (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах
6. відрубок — Відрубок, -бка м. Отрубокъ.  Словник української мови Грінченка