відстібувати

ВІДСТІБА́ТИ (розкриваючи застібки, знімати або звільняти пристебнутий предмет), ВІДСТІ́БУВАТИ, ВІДПИНА́ТИ, ВІДЩІБА́ТИ діал. — Док.: відстебну́ти, відіпну́ти, відіп'я́ти, відп'ясти́, відщебну́ти. Павло знову відстібує свою баклажку (В. Кучер); Козаков відстебнув від пояса флягу (О. Гончар); Капітан тільки тепер скинув плащ, відіп'яв шаблю (І. Франко); Короткошиїй купець.. одщібає комірчик (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. відстібувати — відсті́бувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відстібувати — див. відстібати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстібувати — ВІДСТІ́БУВАТИ див. відстіба́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. відстібувати — (-ую, -уєш) недок., кому що, крим. Віддавати комусь певну суму грошей, платити за щось Наприклад середня ціна за годину заняття в тренажерному залі — 10 гривень і "відстібувати" їх від свого сімейного бюджету багатьом видається нереальним (День, 8.09.2001). БСРЖ, 409.  Словник жарґонної лексики української мови
5. відстібувати — ВІДСТІ́БУВАТИ див. відстіба́ти.  Словник української мови в 11 томах