вільгий

ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О. Гончар); Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Ю. Смолич); В порту бушував рвучкий, холодний і сирий вітер (П. Козланюк); Настя і Максим воложистими луками пройшли до річки (І. Цюпа); Мерехтить в сирих туманах улоговин Пахнот вільгих, солодких соків повен.. цвіт тирлич (М. Бажан); Осінь холодная, осінь вільготна панує у нас (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. вільгий — ві́льгий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. вільгий — -а, -е, рідко. Те саме, що вологий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільгий — ВІ́ЛЬГИЙ, а, е, рідко. Те саме, що воло́гий. Мерехтить в сирих туманах улоговин Пахнот вільгих, солодких соків повен .. цвіт тирлич (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
4. вільгий — ВІ́ЛЬГИЙ, а, е, рідко. Те саме, що воло́гий. Мерехтить в сирих туманах улоговин Пахнот вільгих, солодких соків повен.. цвіт тирлич (Бажан, I, 1946, 52).  Словник української мови в 11 томах
5. вільгий — Вільгий, -а, -е Влажный, сырой. Вх. Лем. 399.  Словник української мови Грінченка