галайда

БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). — Пор. бездо́мник, 1. бося́к.

Значення в інших словниках

1. галайда — галайда́ іменник чоловічого роду, істота * Але: дві, три, чотири галайди́ діал.  Орфографічний словник української мови
2. галайда — -и, ч. і ж., діал. Бродяга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. галайда — И, ч. і ж., діал. Бродяга. Як судилося нам, так і треба — упізнай собі галайду. (П-1:104).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. галайда — ГАЛАЙДА́, и́, ч. і ж., діал. Те саме, що бродя́га; волоцюга (у 1 знач.). Там, де гуляв бездомний галайда, Висвячувався Гонта в гайдамаки, Там вибухнула сила молода (Д. Павличко); – Роман наш галайда, – відмахувалась мати.  Словник української мови у 20 томах
5. галайда — див. легковажний; подорожній  Словник синонімів Вусика
6. галайда — ГАЛАЙДА́, и́, ч. і ж., діал. Бродяга.  Словник української мови в 11 томах
7. галайда — Галайда, -ди м. Скиталецъ, бездомный. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка