гичка
БОТВИ́НА (збірн. — стебла й листя коренеплідних рослин), БОТВИ́ННЯ, ГИ́ЧКА, ГИЧ діал. (стебла і листя перев. коренеплодів та бульбоплодів). Від залізниці розбігалися в синю далечінь рівні, як стріла, буйнозелені рядки ботвини (О. Десняк); І рано ж як дітвора заметушилась на вгороді! Ще сивіли роси на гичці картоплі, на капусті, на бур'янах попід парканом (А. Головко). — Пор. бади́лля.
ГРИ́ВА (довге волосся на шиї та хребті деяких тварин), ГИ́ЧКА діал.; ОГРИ́ВОК розм. (коротко підстрижена); ЗАГРИ́ВОК (нижня частина такого волосся в коня). Коня звати Метеор. Він увесь золотий — від гриви до хвоста (Ю. Яновський); (Куць:) Я їм коня притяг за гичку в стайню (Леся Українка).
ГУЗИ́Р (місце, де зав'язаний мішок), ОГУ́ЗОК розм., ГИ́ЧКА розм. Обома руками вхопився (Поцілуйко) за гузир мішка і, підпихаючи його коліном, поперед себе виволік за двері (М. Стельмах); Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном (П. Козланюк); Хвать (баба) вузла за гичку! (С. Олійник).
Словник синонімів української мови