глейкуватий

МУЛКИ́Й (покритий мулом; на поверхні якого є мул); МУ́ЛИСТИЙ (у якому є багато мулу); МУЛУВА́ТИЙ (МУЛКУВА́ТИЙ), ГЛЕЮВА́ТИЙ, ГЛЕЙКУВА́ТИЙ (покритий мулом; з невеликим умістом мулу). Вони затовкували ногами мулке дно, щоб риба наосліп потрапляла до їхньої пастки (О. Бойченко); Стояв тут водяний млин. За тихої погоди видко було на мулистому дні підмурівок млина (В. Дрозд); Алювіальні утворення басейну р. Інгулу представлені різнозернистими мулуватими пісками з домішкою обкатаної гальки (з журналу); Гриміло море, розбиваючи в тумані свої хвилі об глеюваті береги (В. Кучер); Ми з Владеком повинні були тачками відвозити до яру залізний брухт по вузеньких дошках, прокладених в заболоченій глейкуватій землі (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. глейкуватий — глейкува́тий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. глейкуватий — -а, -е, рідко. Те саме, що глеюватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глейкуватий — ГЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що глеюва́тий. Ми з Владеком повинні були тачками відвозити до яру залізний брухт по вузеньких дошках, прокладених в заболоченій глейкуватій землі (І. Муратов); Батальйон знову місить глейкувату, в'язку грязюку (Є. Доломан).  Словник української мови у 20 томах
4. глейкуватий — ГЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, шо глеюва́тий. Ми з Владеком повинні були тачками відвозити до яру залізний брухт по вузеньких дошках, прокладених в заболоченій глейкуватій землі (Мур., Бук. повість, 1959, 78).  Словник української мови в 11 томах