глухань

ГЛУХИ́Й ім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Р розм., ГЛУХА́НЬ розм., ГЛУШКО́ зневажл., ГЛУШМА́Н зневажл., ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл. Глухий не дочує, то вигадає (прислів'я); (Федорович:) Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? (Васильович:) Глухар! (І. Микитенко); До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах); "Чернички".. говорили йому всякі страмні слова, гадаючи, що глушко нічого з того не чує (переклад М. Лукаша); Батько, затятий мовчун, прозваний у селі глушманом, раптом заговорив (В. Речмедін); Ще буду дідом — глухою тетерею, не чутиму дзвонове "бев" та "бев!" (В. Бичко).

Значення в інших словниках

1. глухань — глуха́нь іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. глухань — -я, ч., розм. Те саме, що глухар 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глухань — ГЛУХА́НЬ, я́, ч., розм. Те саме, що глуха́р 2. До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. глухань — див. глухий  Словник синонімів Вусика
5. глухань — ГЛУХА́НЬ, я́, ч., розм. Те саме, що глуха́р 2. До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (Стельмах, Хліб.., 1959, 172).  Словник української мови в 11 томах