голощок

О́ЖЕЛЕДЬ (тонкий шар льоду на поверхні землі, деревах і т. ін.), ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, ОЖЕЛЕ́ДА діал., ГОЛОЩІ́К (ГОЛОЩО́К) діал. Морози скували землю, стояла ожеледь (П. Панч); Надворі ожеледиця і вітер злий (В. Сосюра); Кілька років назад була в нас здоровенна ожеледа. Ліси, садки поламались, погнулись (М. Коцюбинський); А славно обмерзли голощоком окопи (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. голощок — голощо́к іменник чоловічого роду ожеледь діал.  Орфографічний словник української мови
2. голощок — ГОЛОЩО́К див. голощі́к.  Словник української мови у 20 томах
3. голощок — див. череп  Словник синонімів Вусика
4. голощок — ГОЛОЩО́К див. голощі́к.  Словник української мови в 11 томах
5. голощок — Голощік, голощок, -щоку м. Гололедица; ледъ обнаженный отъ снѣгу. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хиба конячкою. Золотонош. голощоком узяти. Придавить морозомъ непокрытую снѣгомъ землю. Волынск. Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі.  Словник української мови Грінченка