гони
ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В. Дрозд); Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Л. Яновська); Гучніше загуркотів, вертаючись із протилежного кінця гонів, трактор (І. Рябокляч).
ГО́НИ (старовинна міра довжини), ПО́ПРИЩЕ. Городище розкинулось на багато гонів (І. Цюпа); — Дідусю! А до Володимира ще далеко?.. — Поприщ буде двадцять і п'ять (А. Хижняк).
Словник синонімів української мови