гони

ГО́НИ¹, ів, мн.

Переслідування, цькування звіра під час полювання.

Почалися гони. Крик, шум, гам. Тріщить десь ліщина, гавкають собаки, стріляє старшина загонщиків... (Остап Вишня);

Ще малим плакав [Юхим], бачачи вбиту пташку або безжальні собачі гони за нещасним зайчиком (П. Загребельний);

// Те саме, що гони́тва 1, 2.

[Яким:] Коня треба. Будуть гони, а без коней далеко не втечеш (Б. Грінченко);

Го-го – почалися гони. Тепер уже не бігли насліпо пушкарі, а йшли, хоч і обережно, але впевнено, оточуючи невеличкий лісок (Г. Хоткевич).

ГО́НИ², го́нів і гін, мн.

1. Старовинна українська народна міра довжини від 60 до 120 сажнів.

Той змій та такий був сильний, що за гони до себе не підпускає, так диханням і побиває (з казки);

Пройшовши кілька гонів, перебрались вони через глибоку балку і з милю простували рідким лісом (О. Стороженко);

Ми йшли, туристи, сотні гін Розміреним і впертим кроком (М. Шеремет).

2. Те саме, що гін 2.

На перших же гонах (ще, мабуть, Невкипілий і цигарки не докурив) передня жатка – тиць, і стала. Під'їхала друга і теж стала, і так усі (А. Головко);

При визначенні норми виробітку врахована довжина гонів, врожайність культури та марка комбайна (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. гони — го́ни 1 множинний іменник на полюванні го́ни 2 множинний іменник міра довжини  Орфографічний словник української мови
2. гони — ГОНИ – ГІН – ГОН Гони1, -ів. Переслідування, цькування звіра під час полювання. Гони2, гонів і гін. 1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2. Смуга поля, що обробляється в один захват. Гін, гону.  Літературне слововживання
3. гони — (звіра) переслідування; (поля) див. ГІН.  Словник синонімів Караванського
4. гони — I -ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. II гонів і гін, мн. 1》 Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2》 Те саме, що гін 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. гони — див. далечінь  Словник синонімів Вусика
6. гони — Стан і поведінка ссавців (оленів і лосів) у період парування (вересень-жовтень), під час якого самці видають характерні звуки та змагаються один з одним.  Універсальний словник-енциклопедія
7. гони — ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В.  Словник синонімів української мови
8. гони — Го́ни, гін і го́нів, го́нам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. гони — ГО́НИ¹, ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. *Образно. Го-го — почалися гони. Тепер уже не бігли насліпо пушкарі, а йшли, хоч і обережно, але певно, оточуючи невеличкий лісок (Хотк., II, 1966,290). ГО́НИ², го́нів і гін, мн.  Словник української мови в 11 томах