гонець
ГОНЕ́ЦЬ, гінця́, ГІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець.
Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Турн йому війну писав (І. Котляревський);
Аж нараз приносить гонець лист Страхині від матері, – у листі погані вісті (І. Франко);
Прискакав засапаний гонець і сказав, що новгородці вже в Галичі (А. Хижняк);
– Гінець від “батька” є! Чуєш? До себе він тебе кличе! (О. Гончар);
* Образно. Гінець крилатий – сивий голуб – До хати лине з-під небес (А. Малишко);
* У порівн. І, як радості гінець, лине хвилями Донець на багряні кручі (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)