гонець

гоне́ць

гінця, ч.

1》 Особа, яку посилають з терміновим дорученням, повідомленням; посланець.

2》 мисл. Назва доброго гончака.

Значення в інших словниках

1. гонець — гоне́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гонець — Посланець, кур'єр, як ім. посильний; д. гінець.  Словник синонімів Караванського
3. гонець — [гонец'] г'ін'ц'а, ор. г'інцем, м. (на) г'інцев'і/г'ін'ц'у, мн. г'ін'ц'і, г'ін'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. гонець — див. гінець  Словник чужослів Павло Штепа
5. гонець — ГОНЕ́ЦЬ, гінця́, ГІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець. Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Турн йому війну писав (І.  Словник української мови у 20 томах
6. гонець — див. вісник  Словник синонімів Вусика
7. гонець — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді..  Словник синонімів української мови
8. гонець — Гоне́ць, гінця́, -нце́ві, -нце́м, гінцю́! і гі́нче! гінці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. гонець — ГОНЕ́ЦЬ, гінця́, ч. Особа, яку посилають з терміновим дорученням, повідомленням; посланець. Аж нараз приносить гонець лист Страхині від матері, — у листі погані вісті (Фр., XVI, 1955, 15); Прискакав засапаний гонець і сказав, що новгородці вже в Галичі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 243).  Словник української мови в 11 томах
10. гонець — Гонець, -нця м. 1) = гінець. 2) раст. Sebum acre L. ЗЮЗО. І. 136.  Словник української мови Грінченка