гонець
гоне́ць
[гонец']
г'ін'ц'а, ор. г'інцем, м. (на) г'інцев'і/г'ін'ц'у, мн. г'ін'ц'і, г'ін'ц'іў
Орфоепічний словник української мовигоне́ць
[гонец']
г'ін'ц'а, ор. г'інцем, м. (на) г'інцев'і/г'ін'ц'у, мн. г'ін'ц'і, г'ін'ц'іў
Орфоепічний словник української мови