Значення в інших словниках
-
гомін —
го́мін іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
гомін —
(голосів) звуки, (струн) передзвін; У фр, розмови, чутки; (дня) гамір, гук, галас.
Словник синонімів Караванського
-
гомін —
-мону, ч. 1》 Звучання розмови. || Розмови, чутки. 2》 Безладний шум; гамір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гомін —
ГО́МІН, мону, ч. 1. Звучання розмови. Під однією хатою зібралася купа дівчат та парубків, чути було веселий гомін (Б. Грінченко); Дзвінок голови – і враз стихав приглушений гомін людських голосів (Є. Кротевич); // Розмови, чутки.
Словник української мови у 20 томах
-
ГОМІН —
• "ГОМІН" - літ. антологія, видана 1964 у Варшаві Укр. сусп.-культурним т-вом. До неї включені вірші, оповідання, нариси укр. письменників у ПНР — Є. Самохваленка, Я. Гудемчука, О. Лапського, А. Середницького, І. Гребінчишина, Є. Беднарчука та ін. Осн.
Українська літературна енциклопедія
-
гомін —
див. гамір; звучання
Словник синонімів Вусика
-
гомін —
ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М.
Словник синонімів української мови
-
гомін —
Го́мін, го́мону, -нові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гомін —
ГО́МІН, мону, ч. 1. Звучання розмови. Як почув [Пістряк] гомін свого начальника, так зараз, знявши шапочку, і підійшов до нього, і поклонивсь йому низенько (Кв.-Осн., II, 1956, 178); Дзвінок голови — і враз стихав приглушений гомін людських голосів (Крот.
Словник української мови в 11 томах
-
гомін —
Гомін, -мону м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.
Словник української мови Грінченка