гонення

ГОНЕ́ННЯ, я, с., діал.

Гоніння.

Була се пора спокійна, – літ кількадесят не чуть було про гонення ніякі (І. Франко);

[Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. гонення — гоне́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. гонення — ГОНЕ́ННЯ, я, сер., діал. Гоніння. [Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка, III, 1952, 301).  Словник української мови в 11 томах