гонення

гоне́ння

іменник середнього роду

діал.

Значення в інших словниках

1. гонення — ГОНЕ́ННЯ, я, с., діал. Гоніння. Була се пора спокійна, – літ кількадесят не чуть було про гонення ніякі (І. Франко); [Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
2. гонення — ГОНЕ́ННЯ, я, сер., діал. Гоніння. [Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка, III, 1952, 301).  Словник української мови в 11 томах