1. Словник української мови у 20 томах

гонення

ГОНЕ́ННЯ, я, с., діал.

Гоніння.

Була се пора спокійна, – літ кількадесят не чуть було про гонення ніякі (І. Франко);

[Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонення — гоне́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гонення — ГОНЕ́ННЯ, я, сер., діал. Гоніння. [Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка, III, 1952, 301). Словник української мови в 11 томах