гонення
ГОНЕ́ННЯ, я, сер., діал. Гоніння.
[Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка, III, 1952, 301).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гонення — гоне́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- гонення — ГОНЕ́ННЯ, я, с., діал. Гоніння. Була се пора спокійна, – літ кількадесят не чуть було про гонення ніякі (І. Франко); [Валент:] Чи він злякав тебе новим гоненням? (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах