гордо
ГО́РДО (з почуттям особистої гідності), ГОРДОВИ́ТО, ЗГО́РДА, СПИ́ШНА розм. (також із відчуттям власної переваги). Він гордо скаже: "Ні!" — і гордо здійме чоло, І гордо піде геть, не глянувши назад (Леся Українка); Вона гордовито сиділа на візку і, начепивши окуляри, дуже задирала голову вгору (І. Нечуй-Левицький); Лошаков падав коло Колісника, руку йому подавав не згорда, як пан, а по-приятельськи (Панас Мирний); Походжали (великі власники) собі гордо по Бориславі, спишна позирали на робітників (І. Франко).
Словник синонімів української мови