гостроязикий

ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Він був нині дуже веселий, говіркий і дотепний, сипав жартами і забавляв, видно, ціле товариство (І. Франко); Сиділа (наречена) мовчки і навіть намагалася не сміятись, коли вся молодь аж хиталася від реготу при якомусь особливо дотепному і гострому жарті (З. Тулуб); Гострозубий Мар'ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (С. Тудор); Корчмарем мостищенським Воєвода настановив Штима, чоловіка гострого на язик і в доброму здоров'ї (П. Загребельний); — Чудово сказано! Знаменито! Я зовсім не знала, що ви такий гостроязикий (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. гостроязикий — гостроязи́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гостроязикий — -а, -е. Який любить дошкуляти словами, говорити дотепно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гостроязикий — ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить говорити дотепно, дошкуляти словами. Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (І. Нечуй-Левицький); Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. гостроязикий — див. дотепний  Словник синонімів Вусика
5. гостроязикий — ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить дошкуляти словами, любить говорити дотепно. Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (Н.-Лев., IV, 1956, 194); Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (Загреб., Спека, 1961, 40).  Словник української мови в 11 томах