гостроязикий

ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить дошкуляти словами, любить говорити дотепно.

Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (Н.-Лев., IV, 1956, 194);

Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (Загреб., Спека, 1961, 40).

Значення в інших словниках

1. гостроязикий — гостроязи́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гостроязикий — -а, -е. Який любить дошкуляти словами, говорити дотепно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гостроязикий — ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить говорити дотепно, дошкуляти словами. Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (І. Нечуй-Левицький); Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. гостроязикий — див. дотепний  Словник синонімів Вусика
5. гостроязикий — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину).  Словник синонімів української мови