гострота

ГОСТРОТА́, и́, ж. Властивість за знач. го́стрий.

Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 165);

Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його — і хоч портрета малюй для нащадків (Стельмах, Хліб.., 1959, 292);

Гострота нюхової чутливості лівої половини носа вища за праву (Рад. психол. наука.., 1958, 21);

Мабуть, єдиним в усій українській народній творчості є класичний за своєю лаконічністю, витонченістю і сатиричною гостротою анекдот про «доброго попа» (Наука.., 6, 1959, 47);

На службу показу героїчного характеру народу ставився й такий випробуваний жанр поезії, як балада, з її драматизмом і незвичайністю подій та гостротою почуттів (Іст. укр. літ., II, 1956, 186).

Значення в інших словниках

1. гострота — гострота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гострота — -и, ж. Властивість за знач. гострий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гострота — ГОСТРОТА́, и́, ж. Властивість за знач. го́стрий. Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик); Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його – і хоч портрета малюй для нащадків (М.  Словник української мови у 20 томах
4. гострота — НАПРУ́ЖЕННЯ (момент більшого або меншого ускладнення якого-небудь становища, обставин, дій і т. ін.), НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ГОСТРОТА́ підсил. (про стан стосунків, характер соціальної боротьби і т. ін.  Словник синонімів української мови