гострота

ГОСТРОТА́, и́, ж.

Властивість за знач. го́стрий.

Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик);

Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його – і хоч портрета малюй для нащадків (М. Стельмах);

Гострота нюхової чутливості лівої половини носа вища за праву (з наук. літ.);

Мабуть, єдиним в усій українській народній творчості є класичний за своєю лаконічністю, витонченістю і сатиричною гостротою анекдот про “доброго попа” (з наук.-попул. літ.);

На службу показу героїчного характеру народу ставився й такий випробуваний жанр поезії, як балада, з її драматизмом і незвичайністю подій та гостротою почуттів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. гострота — гострота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гострота — -и, ж. Властивість за знач. гострий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гострота — НАПРУ́ЖЕННЯ (момент більшого або меншого ускладнення якого-небудь становища, обставин, дій і т. ін.), НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ГОСТРОТА́ підсил. (про стан стосунків, характер соціальної боротьби і т. ін.  Словник синонімів української мови
4. гострота — ГОСТРОТА́, и́, ж. Властивість за знач. го́стрий. Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 165); Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його — і хоч портрета малюй для нащадків (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах