гострота
ГОСТРОТА́, и́, ж. Властивість за знач. го́стрий.
Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 165);
Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його — і хоч портрета малюй для нащадків (Стельмах, Хліб.., 1959, 292);
Гострота нюхової чутливості лівої половини носа вища за праву (Рад. психол. наука.., 1958, 21);
Мабуть, єдиним в усій українській народній творчості є класичний за своєю лаконічністю, витонченістю і сатиричною гостротою анекдот про «доброго попа» (Наука.., 6, 1959, 47);
На службу показу героїчного характеру народу ставився й такий випробуваний жанр поезії, як балада, з її драматизмом і незвичайністю подій та гостротою почуттів (Іст. укр. літ., II, 1956, 186).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гострота — гострота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гострота — -и, ж. Властивість за знач. гострий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гострота — ГОСТРОТА́, и́, ж. Властивість за знач. го́стрий. Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик); Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його – і хоч портрета малюй для нащадків (М. Словник української мови у 20 томах
- гострота — НАПРУ́ЖЕННЯ (момент більшого або меншого ускладнення якого-небудь становища, обставин, дій і т. ін.), НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ГОСТРОТА́ підсил. (про стан стосунків, характер соціальної боротьби і т. ін. Словник синонімів української мови