1. Словник української мови в 11 томах

гостроязикий

ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить дошкуляти словами, любить говорити дотепно.

Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (Н.-Лев., IV, 1956, 194);

Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (Загреб., Спека, 1961, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостроязикий — гостроязи́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гостроязикий — -а, -е. Який любить дошкуляти словами, говорити дотепно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостроязикий — ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить говорити дотепно, дошкуляти словами. Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (І. Нечуй-Левицький); Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. гостроязикий — див. дотепний Словник синонімів Вусика
  5. гостроязикий — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Словник синонімів української мови