гостроязикий
ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е.
Який любить говорити дотепно, дошкуляти словами.
Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (І. Нечуй-Левицький);
Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гостроязикий — гостроязи́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- гостроязикий — -а, -е. Який любить дошкуляти словами, говорити дотепно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гостроязикий — див. дотепний Словник синонімів Вусика
- гостроязикий — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Словник синонімів української мови
- гостроязикий — ГОСТРОЯЗИ́КИЙ, а, е. Який любить дошкуляти словами, любить говорити дотепно. Він трохи не йняв віри гостроязиким та балакучим людям (Н.-Лев., IV, 1956, 194); Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над Холодом (Загреб., Спека, 1961, 40). Словник української мови в 11 томах