гугоніти

ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. при обертанні). Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає (пісня); В степу, за обрієм, як далекий грім, гула канонада (Л. Дмитерко); За версту від фільварку гуготіла парова молотарка (А. Іщук); А жорна гугонять на поставах монотонно цілу добу (І. Волошин); Знову гугнить телефон (І. Кочерга); Гуде вітер, стугонить у трубі (С. Васильченко); Грубі сосни нагиналися верхами й стукали одна об одну. Дудніли й гуділи, неначе дзвонили глухо великі дзвони (Лесь Мартович); Метіль У комині ревіла (М. Бажан); Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (М. Стельмах); Фуркочуть коловороти, крутячи мотуззя (І. Франко). — Пор. 1. гуркота́ти.

Значення в інших словниках

1. гугоніти — гугоні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гугоніти — -ню, -ниш, недок. Те саме, що гуготіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гугоніти — див. густи  Словник синонімів Вусика
4. гугоніти — ГУГОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що гуготі́ти. Жорна гугонять на поставах монотонно цілу добу (Вол., Місячне срібло, 1961, 184); Носили [сталевар і його підручні] в піч легесенькі пірамідки руди, від яких мартен ще дужче гугонів і ревів (Загреб., Спека, 1961, 66).  Словник української мови в 11 томах