два
ДВА (кількість із двох одиниць), ПА́РА розм. По парі, по парі, а ззаду два (М. Номис); — Пару вуликів дам тобі на розвід. — Який ти щедрий. І не шкода буде аж двох вуликів (М. Стельмах).
ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. у шкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставили двійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: — Я поставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); — Тебе сьогодні питали? — З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови