дбач

ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу).

Значення в інших словниках

1. дбач — дбач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дбач — -а, ч., розм. Те саме, що дбайливець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дбач — ДБАЧ, а́, ч., розм. Те саме, що дбайли́вець.  Словник української мови в 11 томах
4. дбач — Дбач, -ча м. Пріобрѣтатель, рачитель.  Словник української мови Грінченка