дбач

ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дбач — дбач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дбач — -а, ч., розм. Те саме, що дбайливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дбач — ДБАЧ, а́, ч., розм. Те саме, що дбайли́вець. Словник української мови в 11 томах
  4. дбач — Дбач, -ча м. Пріобрѣтатель, рачитель. Словник української мови Грінченка