дбач
Дбач, -ча
м. Пріобрѣтатель, рачитель.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дбач — дбач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- дбач — -а, ч., розм. Те саме, що дбайливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дбач — ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу). Словник синонімів української мови
- дбач — ДБАЧ, а́, ч., розм. Те саме, що дбайли́вець. Словник української мови в 11 томах