дбаха

ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу).

Значення в інших словниках

1. дбаха — дба́ха іменник жіночого або чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дбаха — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що дбайливець і дбайливиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дбаха — ДБА́ХА, и, ч. і ж; розм. Те саме, що дбайли́вець і дбайли́виця.  Словник української мови в 11 томах
4. дбаха — Дбаха, -хи об. Рачитель, рачительница; пріобрѣтатель, пріобрѣтательница.  Словник української мови Грінченка