дерен

ДЕРЕ́Н (кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами), КИЗИ́Л, ШАЙТА́НОВЕ ДЕ́РЕВО заст. Цвів жовто дерен, кизил отой (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. дерен — де́рен іменник чоловічого роду шар ґрунту з травою дере́н іменник чоловічого роду кизил  Орфографічний словник української мови
2. дерен — I дер`ен-рену, ч., бот. 1》 Кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами; кизил. 2》 Ягоди цієї рослини. II д`ерен-рну, ч. Поверхневий шар ґрунту, вкритий травою і трав'янистими рослинами, густо пронизаний їхнім корінням. || Вирізані з цього шару пласти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Дерен — (Derain) Андре, 1880-1954, франц. маляр, представник фовізму (міські пейзажі) та кубізму; графіка, кераміка; скульптура; сценографія до балетів С.П. Дягілева.  Універсальний словник-енциклопедія
4. дерен — Дере́н, -ре́ну́, -ре́но́ві, на -ні́ (кислець) де́рен, де́рну, де́рнові (моріг)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дерен — ДЕ́РЕН, рну, ч. Поверхневий шар грунту, вкритий травою і трав’янистими рослинами, густо пронизаний їх коренями. Вона звеліла.. вистругать дерен і прочистити заступами доріжку (Н.-Лев., IV, 1956, 27); // Вирізані з цього шару пласти.  Словник української мови в 11 томах
6. дерен — Дерен, -рену м. раст. Кизилъ, Cornus mascula. Могилев. у. --------------- Дерен, -рну м. Дернъ. Черк. у. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягли Гонти діти, голови козачі. Шевч. 204.  Словник української мови Грінченка