десь
ДЕ-НЕ́БУДЬ (у якому-небудь місці), ДЕСЬ, ДЕІ́НДЕ (в іншому місці). — Шляху немає, сніги глибокі, загрузнеш де-небудь та й не вилізеш (Панас Мирний); Десь у дворі недалеко за садком скрипів журавель (І. Нечуй-Левицький); — Не тільки звіря в полі, що куниця, пошукаємо деінде, найдеться й красная дівиця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1. бу́дь-де.
ДЕСЬ (невідомо де), ДЕ, ХТО́ЗНА-ДЕ розм., КА́ЗНА-ДЕ розм., БО́ЗНА-ДЕ розм., ЧО́РТЗНА-ДЕ фам.; ДЕСЬ-І́НДЕ (не тут). Може, й справді ніхто не звернув би уваги на те, що він залишив свою тару десь напризволяще (О. Гончар); Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь! (Т. Шевченко); Просто в ріллі знявся вихор і поніс вгору пилюку, сухе листя і — хтозна-де взятий — шмат пачки з сигарет "Верховина" (В. Бабляк); Козак дбає та заробляє, А теща збирає, казна-де діває (М. Костомаров); — Сиди в хаті та не вештайся бозна-де по садках (М. Коцюбинський); Війна Німеччини з Радянським Союзом застала його чортзна-де, в Італії, Тунісі чи в Мадриді (О. Довженко); Марусині думки літали десь-інде (І. Нечуй-Левицький).
КУДИ́СЬ (у невідомому напрямі, невідомо куди), КУДИ́-НЕ́БУДЬ, ДЕСЬ, ХТО́ЗНА-КУДИ́, КА́ЗНА-КУДИ́ розм., БО́ЗНА-КУДИ́ розм., ЧО́РТЗНА-КУДИ́ розм., ДЕ-НЕ́БУДЬ діал., ГАЛАСВІ́ТА діал. (невідомо куди, далеко); ДЕ́КУДИ діал. (в місце, місця, які не хочуть назвати). Батько теж кудись уже пішов з дому (А. Головко); Мама не приходить і, може, ніколи й не з'явиться тут, вийде заміж і виїде куди-небудь.., навіть адреси не залишить (О. Гончар); Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (І. Нечуй-Левицький); Він цілісіньку добу не злазив з коня, гасаючи то на передній край, то в боєпостачання, то хтозна-куди (О. Гончар); — Ні, з годину тому він був тут... Прибіг.., наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Ю. Шовкопляс); (Іван:) Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще декуди треба збігать (М. Кропивницький).
Словник синонімів української мови