десь
ДЕ-НЕ́БУДЬ (у якому-небудь місці), ДЕСЬ, ДЕІ́НДЕ (в іншому місці). — Шляху немає, сніги глибокі, загрузнеш де-небудь та й не вилізеш (Панас Мирний); Десь у дворі недалеко за садком скрипів журавель (І. Нечуй-Левицький); — Не тільки звіря в полі, що куниця, пошукаємо деінде, найдеться й красная дівиця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1. бу́дь-де.
ДЕСЬ (невідомо де), ДЕ, ХТО́ЗНА-ДЕ розм., КА́ЗНА-ДЕ розм., БО́ЗНА-ДЕ розм., ЧО́РТЗНА-ДЕ фам.; ДЕСЬ-І́НДЕ (не тут). Може, й справді ніхто не звернув би уваги на те, що він залишив свою тару десь напризволяще (О. Гончар); Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь! (Т. Шевченко); Просто в ріллі знявся вихор і поніс вгору пилюку, сухе листя і — хтозна-де взятий — шмат пачки з сигарет "Верховина" (В. Бабляк); Козак дбає та заробляє, А теща збирає, казна-де діває (М. Костомаров); — Сиди в хаті та не вештайся бозна-де по садках (М. Коцюбинський); Війна Німеччини з Радянським Союзом застала його чортзна-де, в Італії, Тунісі чи в Мадриді (О. Довженко); Марусині думки літали десь-інде (І. Нечуй-Левицький).
КУДИ́СЬ (у невідомому напрямі, невідомо куди), КУДИ́-НЕ́БУДЬ, ДЕСЬ, ХТО́ЗНА-КУДИ́, КА́ЗНА-КУДИ́ розм., БО́ЗНА-КУДИ́ розм., ЧО́РТЗНА-КУДИ́ розм., ДЕ-НЕ́БУДЬ діал., ГАЛАСВІ́ТА діал. (невідомо куди, далеко); ДЕ́КУДИ діал. (в місце, місця, які не хочуть назвати). Батько теж кудись уже пішов з дому (А. Головко); Мама не приходить і, може, ніколи й не з'явиться тут, вийде заміж і виїде куди-небудь.., навіть адреси не залишить (О. Гончар); Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (І. Нечуй-Левицький); Він цілісіньку добу не злазив з коня, гасаючи то на передній край, то в боєпостачання, то хтозна-куди (О. Гончар); — Ні, з годину тому він був тут... Прибіг.., наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Ю. Шовкопляс); (Іван:) Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще декуди треба збігать (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- десь — десь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- десь — присл. 1. У якомусь невизначеному місці; у якомусь невідомому напрямку; кудись. Я побіжу, десь коней попрошу (Леся Українка); Здається, серце не в мені живе, А десь далеко (М.Руденко); А де ж дитина? Побігло десь (Т.Шевченко). 2. розм. Літературне слововживання
- десь — пр., (де) не знати <�невідомо> де, хтозна-де, денебудь; (куди) кудись, не знати <�невідомо> куди, хтозна-куди; (звідки) звідкись, не знати <�невідомо> звідки, хтозна-звідки; ВСТ. Словник синонімів Караванського
- десь — присл. 1》 У якому-небудь невизначеному місці. 2》 У якому-небудь невідомому напрямку; кудись. 3》 розм. З якого-небудь невизначеного місця; звідкись. 4》 розм., у знач. част.: уже, майже і т. ін. 5》 розм., у знач. вставних, модальних сл.: мабуть, здається і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- десь — десь: ◊ ма́ти то <�гли́боко> десь = ма́ти II. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- десь — див. мабуть Словник синонімів Вусика
- десь — ща́стя ще десь заваля́лося чиє. Кому-небудь непередбачено, несподівано пощастило, поталанило в чомусь. — І скажіть ви, — полегшено зітхнув батько,— ще десь і щастя завалялося, що кінь копитом не наступив (М. Нечай). ща́стячко ще десь заваля́лося. Фразеологічний словник української мови
- десь — Десь, присл.; десь то, десь-пе́вно Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- десь — ДЕСЬ, присл. 1. У якому-небудь невизначеному місці. На вербі, Між листям десь, Зозуля закувала (Гл,, Вибр., 1957, 98); Десь весело дзюрчить струмок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- десь — Десь нар. 1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то. Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. н. п. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Чуб. III. 180. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Словник української мови Грінченка