десь

ДЕСЬ, присл.

1. У якому-небудь невизначеному місці.

На вербі, Між листям десь, Зозуля закувала (Гл,, Вибр., 1957, 98);

Десь весело дзюрчить струмок (Коцюб., І, 1955, 183);

Десь острів є, що осіяв Шекспір, Де Діккенс усміхався крізь тумани (Рильський, 1, 1960, 175).

2. У якому-небудь невідомому напрямку; кудись.

Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (Н.-Лев., III, 1956, 306);

Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, .. а сам десь зник (Коцюб., 1,1955, 348).

3. розм. З якого-небудь невизначеного місця; звідкись.

Десь і докучлива муха взялася, лізе.. у вічі (Мирний, IV, 1955, 312);

Вітрець.. повівав і далеко, далеко Із-за гори десь доносився гук від церковного дзвону (Л. Укр., І, 1951, 22).

4. розм., у знач. часток: уже, майже і т. ін.

— Забула десь і тая смерть про мене,— Зітхнувши тяжко, він озвавсь (Гл., Вибр., 1957, 122);

Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (Коцюб., І, 1955, 26).

5. розм., у знач. вставних, модальних слів: мабу́ть, здає́ться і т. ін.

— Сніг з морозом поморозив Всі на полі квіти… Десь зима та не скінчиться! — Нарікають діти (Л. Укр., І, 1951, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. десь — десь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. десь — присл. 1. У якомусь невизначеному місці; у якомусь невідомому напрямку; кудись. Я побіжу, десь коней попрошу (Леся Українка); Здається, серце не в мені живе, А десь далеко (М.Руденко); А де ж дитина? Побігло десь (Т.Шевченко). 2. розм. Літературне слововживання
  3. десь — пр., (де) не знати <�невідомо> де, хтозна-де, денебудь; (куди) кудись, не знати <�невідомо> куди, хтозна-куди; (звідки) звідкись, не знати <�невідомо> звідки, хтозна-звідки; ВСТ. Словник синонімів Караванського
  4. десь — присл. 1》 У якому-небудь невизначеному місці. 2》 У якому-небудь невідомому напрямку; кудись. 3》 розм. З якого-небудь невизначеного місця; звідкись. 4》 розм., у знач. част.: уже, майже і т. ін. 5》 розм., у знач. вставних, модальних сл.: мабуть, здається і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. десь — десь: ◊ ма́ти то <�гли́боко> десь = ма́ти II. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. десь — див. мабуть Словник синонімів Вусика
  7. десь — ща́стя ще десь заваля́лося чиє. Кому-небудь непередбачено, несподівано пощастило, поталанило в чомусь. — І скажіть ви, — полегшено зітхнув батько,— ще десь і щастя завалялося, що кінь копитом не наступив (М. Нечай). ща́стячко ще десь заваля́лося. Фразеологічний словник української мови
  8. десь — ДЕ-НЕ́БУДЬ (у якому-небудь місці), ДЕСЬ, ДЕІ́НДЕ (в іншому місці). — Шляху немає, сніги глибокі, загрузнеш де-небудь та й не вилізеш (Панас Мирний); Десь у дворі недалеко за садком скрипів журавель (І. Словник синонімів української мови
  9. десь — Десь, присл.; десь то, десь-пе́вно Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. десь — Десь нар. 1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то. Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. н. п. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Чуб. III. 180. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Словник української мови Грінченка