деспотичний

ВЛАДОЛЮ́БНИЙ (який любить владу, нав'язує свою волю іншим), ВЛАСТОЛЮ́БНИЙ книжн., заст.; ДЕСПОТИ́ЧНИЙ (який грубо нав'язує свою волю). — Це вдало вирішено: капітаном "Бригантини" якраз таку й треба сувору особу. — Не лише сувора, а й владолюбна, — додала Ганна Осипівна (О. Гончар); Старший лісничий кланявся у пояс значно молодшому, але самовпевненому і властолюбному заготівельникові (М. Чабанівський); Головою дому була мати — Варвара Дормидонтівна, владна, навіть дещо деспотична дама (П. Козланюк).

СВАВІ́ЛЬНИЙ (який проявляє чи в якому проявляється свавілля), РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, ДЕСПОТИ́ЧНИЙ, ТИРАНІ́ЧНИЙ. Чоловіки, вийшовши з діброви, ..дивились на той дурницький бенкет свавільної гулячої шляхти (І. Нечуй-Левицький); Ми знаємо приклади загибелі стародавніх деспотичних культур (В. Еллан); Тиранічне правління колонізаторів.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деспотичний — деспоти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. деспотичний — -а, -е. 1》 Заснований на деспотії. 2》 перен. Який не рахується з волею, бажаннями інших; свавільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деспотичний — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. деспотичний — Деспоти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. деспотичний — ДЕСПОТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Заснований на деспотії. Формою своєю капіталістичне управління деспотичне (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 333)... Словник української мови в 11 томах
  6. деспотичний — Деспотичний, -а, -е Деспотическій. Натура.... груба, дика й дуже деспотична. Левиц. Пов. 7. Словник української мови Грінченка