1. Словник української мови в 11 томах

деспотичний

ДЕСПОТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Заснований на деспотії.

Формою своєю капіталістичне управління деспотичне (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 333);

Влада скіфських вождів поступово втрачає свій демократичний характер і набуває рис деспотичного правління в інтересах родової аристократичної верхівки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 154).

2. перен. Який не рахується з волею, бажаннями інших; свавільний.

Вдача Воздвиженського була дуже деспотична (Н.-Лев., І, 1956, 339);

В родині не раз дивувалися, чим саме Меланія привернула симпатії Аркадія. Вона — деспотична, скупа, чоловік її Михайло — бідний, затурканий, мов сирота в наймах (Вільде, Сестри… 1958, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деспотичний — деспоти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. деспотичний — -а, -е. 1》 Заснований на деспотії. 2》 перен. Який не рахується з волею, бажаннями інших; свавільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деспотичний — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. деспотичний — ВЛАДОЛЮ́БНИЙ (який любить владу, нав'язує свою волю іншим), ВЛАСТОЛЮ́БНИЙ книжн., заст.; ДЕСПОТИ́ЧНИЙ (який грубо нав'язує свою волю). — Це вдало вирішено: капітаном "Бригантини" якраз таку й треба сувору особу. Словник синонімів української мови
  5. деспотичний — Деспоти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. деспотичний — Деспотичний, -а, -е Деспотическій. Натура.... груба, дика й дуже деспотична. Левиц. Пов. 7. Словник української мови Грінченка