де-небудь
БУ́ДЬ-ДЕ (у будь-якому місці), АБИ́ДЕ, ХОЧ ДЕ́ розм.; ДЕ ЗАВГО́ДНО розм., ДЕ ПОПА́ЛО (ДЕ ПОПАДЕ́) розм., ДЕ ХО́ЧЕШ (ДЕ ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ДЕ ПРИПА́ЛО (ДЕ ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ДЕ ПРИЙШЛО́СЯ (ДЕ ПРИ́ЙДЕТЬСЯ) розм. рідше, ДЕ Б (ТО (ТАМ)) НЕ БУЛО́ (НЕ БУ́ДЕ) розм. (будь-де без розбору). Весь степ і вночі ще пахне зерном, свіжою соломою, ..і заночувати тепер можеш будь-де, зарившись головою в кучугуру щойно скинутої комбайном соломи (О. Гончар); Свої мішки вони (люди) складали під лави, біля печі цілою горою, самі, не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (А. Хорунжий); Ілько наказав кожному з нас добути де завгодно бляшану банку, налити в неї дьогтю і покласти туди ще клоччя (М. Чабанівський); Поти молода — вона.. віється де попало, з ким попало (Панас Мирний); — Людей... А де ж я їх візьму, тих людей? — Ти де хочеш бери, а мусять бути (Г. Хоткевич); Наоколо містились, де припало, вовхурянці (О. Стороженко). — Пор. 1. де-не́будь, 1. скрізь.
ДЕ-НЕ́БУДЬ (у якому-небудь місці), ДЕСЬ, ДЕІ́НДЕ (в іншому місці). — Шляху немає, сніги глибокі, загрузнеш де-небудь та й не вилізеш (Панас Мирний); Десь у дворі недалеко за садком скрипів журавель (І. Нечуй-Левицький); — Не тільки звіря в полі, що куниця, пошукаємо деінде, найдеться й красная дівиця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1. бу́дь-де.
КУДИ́-НЕ́БУДЬ (у якесь невизначене або байдуже яке місце), КУДИ́СЬ, ДЕ-НЕ́БУДЬ, ДЕ розм.; КУДИ́-І́НДЕ розм., ДЕІ́НДЕ розм., І́НДЕ розм. (в інше місце). — Ти йди куди-небудь подалі від наших місць, де тебе не знають (Григорій Тютюнник); Приємно було.. підставляти лице під сонце і вітер і йти кудись без цілі (М. Коцюбинський); Було йому найлюбіше.. оттакеньки де-небудь поїхати (Марко Вовчок); — А я хочу двадцять карбованців, — кажу. — Дасте, то зостанусь, а ні, то піду де в друге місце служити (Марко Вовчок); "А бий тебе сила Божа! — думає Максим. — Хоч би вже повели куди-інде..." (Панас Мирний). — Пор. бу́дь-куди.
КУДИ́СЬ (у невідомому напрямі, невідомо куди), КУДИ́-НЕ́БУДЬ, ДЕСЬ, ХТО́ЗНА-КУДИ́, КА́ЗНА-КУДИ́ розм., БО́ЗНА-КУДИ́ розм., ЧО́РТЗНА-КУДИ́ розм., ДЕ-НЕ́БУДЬ діал., ГАЛАСВІ́ТА діал. (невідомо куди, далеко); ДЕ́КУДИ діал. (в місце, місця, які не хочуть назвати). Батько теж кудись уже пішов з дому (А. Головко); Мама не приходить і, може, ніколи й не з'явиться тут, вийде заміж і виїде куди-небудь.., навіть адреси не залишить (О. Гончар); Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (І. Нечуй-Левицький); Він цілісіньку добу не злазив з коня, гасаючи то на передній край, то в боєпостачання, то хтозна-куди (О. Гончар); — Ні, з годину тому він був тут... Прибіг.., наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Ю. Шовкопляс); (Іван:) Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще декуди треба збігать (М. Кропивницький).
Словник синонімів української мови