де-небудь
ДЕ-НЕ́БУДЬ, присл.
1. У якому-небудь місці; десь.
Ні, в гості Вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться (Гл., Вибр., 1957, 31);
Я живу тепер сам. Всю одежу фашисти пограбували, то я сплю в печі або ще де-небудь. Батько наказав стерегти хату (Ю. Янов., І, 1958, 308).
2. діал. Куди-небудь; кудись.
Було йому найлюбше.. от такеньки де-небудь поїхати (Вовчок, І, 1955, 347);
Прийшла Челядкам думка злая, Щоб ворога [Півня] де-небудь діть (Гл., Вибр., 1957, 153).
Словник української мови (СУМ-11)