де-факто
ДЕ-ФА́КТО, присл., книжн. Фактично, на ділі; протилежне де-юре.
Наймогутніша держава соціалістичного світу [Радянський Союз] визнала де-факто тимчасовий алжірський уряд (Наука.., 2, 1958, 29);
— Зневолений ведмідь повинен був де-факто визнати свою неволю. Його прив’язали у дворі до стовпа (Кач., II, 1958, 29).
Словник української мови (СУМ-11)