де-юре
ДЕ-Ю́РЕ, присл., книжн. Юридично, на підставі закону, права; формально; протилежне де-факто.
[Варка:] Де-юре, може, й неправильно. А де-факто — набила добре, а там, як знає (Мик., І, 1957, 154);
Я написала їй листа, що.. визнаю її теперішнє життя де-юре, хоч і не приховую деяких розходжень у поглядах (Чаб., Стоїть явір… 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)