дикість

БЕЗКУЛЬТУ́Р'Я (брак культури, культурна відсталість), БЕЗКУЛЬТУ́РНІСТЬ, ДИ́КІСТЬ підсил. розм., ДИКУ́НСТВО зневажл.; НЕКУЛЬТУ́РНІСТЬ (низький рівень культури). Він згадував страшне життя дореволюційного села, з його безхліб'ям і безкультур'ям (Ю. Мартич); — Яка дикість! Який брак культури! — хвилювався Савченко (М. Коцюбинський); — Поки-то виполіруємо їх дітей!.. Які манери! Яке дикунство! Ой, Боже, Боже! (І. Нечуй-Левицький); — Що важить твоя діяльність проти роботи всіх тих сил, які держать маси в темряві, в некультурності? (Б. Грінченко). — Пор. ва́рварство, неві́гластво.

Значення в інших словниках

1. дикість — ди́кість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дикість — Дикунство, варварство, відсталість, некультурність, нецивілізованість.  Словник синонімів Караванського
3. дикість — -кості, ж. 1》 Стан за знач. дикий 2). 2》 Властивість за знач. дикий 3-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дикість — ДИ́КІСТЬ, кості, ж. 1. Стан за знач. ди́кий 2. Я пильно Прислухався повіркам людей Освічених, що, мов недобитки Замерклого поганства й дикості, Осталися до наших ще часів (Фр., XIII, 1954, 192). 2. Властивість за знач. ди́кий 3-5.  Словник української мови в 11 томах
5. дикість — Дикість, -кости ж. Дикость.  Словник української мови Грінченка