доба
ДОБА́ (проміжок часу в 24 години — ніч і день), ДЕНЬ, ДНИ́НА. Дві доби можуть тримати Кульбабу в штрафній, — більше не мають права (О. Гончар); Денис три дні не бачив Насті (І. Нечуй-Левицький); Без жарту й днини не прожити, Без їжі легше й без води ... (С. Воскрекасенко).
ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В. Сосюра); Не в кам'яній, не в дерев'яній ері — Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій (М. Вінграновський); Нова пора нового прагне слова (М. Рильський); Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встав із темряви часів середньовічних (Леся Українка); Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (з журналу).
ЧАС (перев. з означенням — певний момент), ГОДИ́НА, ПОРА́, ДОБА́. Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка); Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Марко Вовчок); — Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Ю. Смолич); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови